Окупанти супроводжували бригаду швидкої наведеним дулом танку. Спогади медиків, які допомагали людям в окупації на Сумщині

В середині березня бригада екстреної медичної допомоги виїжджала на виклик до окупованої Боромлі. Троє членів цієї бригади отримали державні нагороди за свою роботу. Та розповіли Суспільному про свою роботу під прицілами російської зброї.

В березні в Боромлі росіяни обстріляли автівку з подружжям. Чоловік загинув, а жінка в тяжкому стані потребувала транспортування до Сум. Медики розраховували проїхати «зеленим коридором», який обіцяли організувати в ті дні. Та на ворожих блокпостах росіяни сказали, що про коридори не чули. І супроводжували бригаду наведеним дулом танку. «Вони запитали: куди ви їдете? Ми пояснили, що їдемо забирати поранену. Вони спитали, чому їдемо цією дорогою. Ми сказали, що начебто коридор узгоджений. Вони кажуть: «Ні про який коридор ми не знаємо. Ми могли відкрити вогонь на ураження». Ми запитали: «Невже не видно, що ми – «швидка»?» Вони говорять: «Нам байдуже», — розповів лікар Ярослав Борисенко.

Віктор Головня працює водієм в екстреній допомозі 18 років. Розповідає: побачивши в районі Гребениківки ворожу техніку, максимально знизив швидкість. «Було сказано: «Якби ви швидше їхали, ми б вас розстріляли. Неважливо — швидка чи не швидка». Дорогою був ще один блокпост, потім у Боромлі за мостом був ще один. Зупинили, подивилися машину – і ми поїхали далі надавати допомогу. При виїзді в бік Сум почали відпрацьовувати «Гради». Біля Гребениківки стояла артилерія їхня, їх вже там не було – вони поїхали вже вліво і працювали в бік Сум, в машині звук був», — розповів водій швидкої.

Студент 2 курсу медінституту Олександр Положій розповідає: поруч з досвідченими колегами було менш страшно. «Острах не через те, що тебе вб’ють чи покалічать, а те, що не доїдемо до виклику, що відберуть дороговартісне обладнання, турнікети, кровоспинне. Ми гадали, що якби російські військові трішки розуміли в медицині, вони б забрали все це. Орієнтуючись на те, що вони допомагають собі не турнікетами, а джгутами Есмарха, — вони могли б усе це забрати», — розповів фельдшер.

«Забрали цигарки, ліхтарики. Ну як забрали: вони спитали, чи можна взяти. Я спитав, чи то є риторичним запитанням? Не впевнений, що вони розуміють, що таке риторичне запитання. Я кажу: у вас автомати, забирайте», — пригадує лікар Ярослав Борисенко

Поранену жінку вдалося довезти до Сум, де її прооперували і стабілізували. Ярослав Борисенко, що працює в екстреній допомозі з 2009 року, став Заслуженим лікарем України. Нещодавно він повернувся з відрядження в Бахмуті, де працював у складі добровольчого мобільного шпиталю. Тепер збирається у відрядження до США для обміну досвідом.

Водій Віктор Головня і фельдшер Олександр Положій отримали ордени «За мужність» 3 ступеня. «На нашу зміну (чи це випадковість, чи закономірність) припадали всі випадки нещасть у нашому міст і — коли впала бомба на вулицю Спартака, ми також чергували на зміні. Навіть з моїм невеликим досвідом якісь відчуття остраху в такі моменти відходять на другий план. У тебе є пацієнт, є робота – ти повинен швидко зорієнтуватися, швидко везти», — розповідає фельдшер Олександр Положій.

Окрім працівників Центральної станції, державними нагородами відзначили медиків з Роменської, Охтирської станцій і Тростянецької підстанції. Звання «Заслужений лікар України» отримав очільник Сумського обласного центру екстреної меддопомоги Сергій Бутенко.